У сімейних архівах залишаються речі, які зовні здаються звичайними: листівка, фото біля будинку, коротке повідомлення, старий квиток, дитячий малюнок. У час війни вони набувають особливої ваги, бо зберігають голос і присутність людини.
Велика історія складається з малих свідчень. Музеї та архіви працюють із документами; родини — з особистою пам’яттю. Коли ці історії збережені уважно, майбутні покоління можуть побачити війну не тільки крізь хронологію подій, а й очима людей.
Як подбати про власний архів? Варто зберігати оригінали, зробити цифрові копії, підписати дати й імена лише там, де вони точно відомі. Якщо матеріал стосується інших людей, слід спитати їхню згоду на оприлюднення. Публічна пам’ять не повинна порушувати приватність або безпеку живих.
«Україна незламна» розповідатиме про культуру, творчість та пам’ять як спосіб зберігати себе навіть у найскладніші часи.