«Мій позивний…» — із цих слів починаються сотні знайомств із військовими. Позивний — умовне ім’я, яке використовують у службовому спілкуванні. Він може виникнути з прізвиська, характеру, професії або випадкової історії. Та далеко не кожен військовослужбовець хоче пояснювати його походження публічно.
Для цивільних позивний часто звучить як літературний образ. Для людини на службі це передусім звичний спосіб звертання, який стає частиною повсякдення. Іноді побратими роками знають одне одного саме під цими іменами.
Водночас позивний не є автоматичним дозволом розкривати особу. Відповідальний журналіст перед публікацією уточнює, як саме військовий хоче бути представлений: за ім’ям, позивним, без фото чи анонімно.
У «Військовій абетці» ми пояснюватимемо зрозумілою мовою слова і традиції, які щодня чують військові, але не завжди знають цивільні.